«Віртуальний екологічний лекторій»

Сербулова Н. А., природний заповідник «Єланецький степ», м. Нова Одеса

Нєпєіна Г. В., ЧНУ імені Петра Могили, м. Миколаїв

Возіян А. В., природний заповідник «Єланецький степ», м. Нова Одеса

 

ФІЗИЧНІ, ХІМІЧНІ ТА БІОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ

ПРОЦЕСУ САМООЧИЩЕННЯ ВОДОЙМ

 

У сучасній промисловості та інших галузях народного господарства використовується величезна кількість хімічних речовин, які викидаються у навколишнє середовище і потрапляють у водойми, що призводить до їх забруднення. Проте, процесам забруднення у водоймах різних типів протистоять процеси самоочищення, під якими розуміють сукупність реакцій розщеплення i виведення забруднюючих речовин з кругообігу водного середовища. У статті наведено загальну характеристику фізичних, хімічних та біологічних факторів, що впливають на даний процес.

 

Самоочищення – це здатність екосистем до відновлення свого стану після надходження надмірних обсягів забруднюючих речовин, у тому числі надлишкової мертвої органіки (детриту) [3, 5].

У результаті самоочищення забруднена вода стає прозорою, неприємний запах зникає, органічні речовини мінералізуються, частина патогенних збудників гине і вода відновлює ті якості, які необхідні для життя та відтворення іхтіофауни [3, 5].

Швидкість біологічних процесів самоочищення у водоймі залежить від надзвичайно різноманітних чинників, що діють одночасно в різних поєднаннях [1, 2]: 1) фізичні – вплив сонячної радіації і температури; 2) хімічні – окислювання органічних і мінеральних забруднень, які визначаються за БСК (біологічним споживанням кисню), ХСК (хімічним споживанням кисню) або за загальним вмістом органіки; 3) біологічні – рослинний і тваринний світ, що бере участь у самоочищенні; 4) гідравлічні – розведення і змішування забруднень з основною масою води; 5) механічні – осадження зважених частинок. Також процес самоочищення водойми може залежити від місця розташування природних водотоків (географічний чинник) та морфометричних характеристик водойм (швидкості течії, глибини). Також, важливу роль відіграють кліматичні та мікрокліматичні умови, гідрологічний режим, стан ґрунтів та рослинність [1, 2, 3].

Під впливом фізичних (розведення, осадження грубодисперсних домішок), фізико-хімічних (коагуляція колоїдів), хімічних (гідроліз, окиснювально-відновні процеси) і біологічних процесів якість води у водоймі через деякий час знову поліпшується, тобто відбувається самоочищення. У процесі самоочищення від органічних речовин головна роль належить біологічним процесам.

У водоймах із проточною водою самоочищення здійснюється швидше, ніж у водоймах із уповільненим стоком. Це пов’язано з кращою аерацією води й більшою швидкістю окиснення органічних речовин [4].

До фізичних факторів самоочищення відноситься, перш за все, седиментація – осадження нерозчинених органічних (відмерлі організми, фекалії, злущений епітелій, слиз) і мінеральних речовин (частинки піску, глини, мулу, вапняків, солей металів тощо) [5].

Серед фізичних факторів чільне місце посідають розбавлення, розчинення, перемішування забруднень, які надходять у водойму. Інтенсивна течія води в річці забезпечує гарне перемішування і зниження концентрацій завислих частинок. Осідання нерозчинених осадів у воді, а також відстоювання забруднених вод сприяють самоочищенню водойм. Мікроорганізми під дією власної маси або внаслідок осаджування на інших органічних і неорганічних частинках поступово осідають на дно, де підлягають дії фізичних факторів, що сприяє швидкому відмиранню забруднюючої мікрофлори. Виняток становить температурний фактор: зниження температури води сприяє тривалому зберіганню бактерій і вірусів у водоймі. Так, у зоні помірного клімату самоочищення здійснюється на ділянці 200–300 км від місця забруднення, на півночі – до 2000 км.

Важливим фізичним фактором самоочищення водойм є ультрафіолетове випромінювання Сонця. Під його впливом відбувається знезаражування води. Цей ефект ґрунтується на згубному впливі ультрафіолетових променів на білкові колоїди і ферменти протоплазми мікробних клітин. Ультрафіолетове випромінювання може впливати не тільки на звичайні бактерії, а й на спорові організми та віруси.

До хімічних процесів самоочищення відносяться нейтралізація, гідроліз, окислення тощо. Наприклад, іони заліза, магнію, алюмінію виділяються з водойми шляхом осадження з них гідроксилів, які там утворюються. Органічні забруднювачі сполучаються з металами і утворюють складні металоорганічні комплекси, що сприяє зменшенню концентрації іонів важких металів у воді і накопиченню їх на дні водойми. Часто ступінь самоочищення водойми оцінюють за результатами визначення органічних речовин, які легко окислюються (за БПК). З цією метою провадять визначення конкретних сполук або їхніх груп (фенолів, вуглеводнів, смол). Відмиранню мікрофлори у водоймі можуть також сприяти деякі хімічні речовини. При цьому, крім патогенних бактерій і вірусів, можуть відмирати і мікроорганізми, які відіграють суттєву роль у самоочищенні водойм.

Процес біологічного самоочищення водойми здійснює вся спільнота гідробіонтів, що утворюють єдину екологічну систему. Біологічні процеси самоочищення здійснюються за активної участі рослинних і тваринних організмів, які вибірково поглинають з річкової води окремі хімічні речовини. Так, у самоочищенні водойм беруть участь водорості, плісняві і дріжджові гриби. Важливу роль у цьому процесі відіграє також вища водна рослинність. Водні рослини сприяють поліпшенню санітарного режиму водойми, є споживачами неорганічних форм біогенних елементів, але при їх масовому розвитку відбувається засмічення, і в період відмирання спостерігається самозабруднення водойми рослинними залишками [4].

Крім рослин, самоочищенню водойм від бактерій і вірусів можуть сприяти представники тваринного світу. Так, устриці і деякі амеби адсорбують кишкові та інші віруси. Забруднення водойм хімічними речовинами призводить до порушення нормальних процесів самоочищення води, зміни деяких важливих властивостей мікроорганізмів і зрештою до зміни якості води.

Отже кожна водойма – це складна система, де живуть бактерії, вищі водні рослини, різні безхребетні тварини. Сукупна їх діяльність забезпечує самоочищення водойм. Одна з природоохоронних завдань підтримати здатність самоочищення водойм від домішок.

 

Література

 

1.      Гідроекологія : підручник / Клименко М. О., Пилипенко Ю. В., Гроховська Ю. Р. та ін. Херсон : ОЛДІ-ПЛЮС, 2015. – 272 с.

2.      Клименко М. О., Трушева С. С., Гроховська Ю. Р. Відновна гідроекологія порушених річкових та озерних систем (гідрохімія, гідробіологія, гідрологія, управління). Т. 3. Рівне : Волинські обереги, 2004. 211 с.

3.      Самоочищення водойм – важливий процес для існування водних біоресурсів. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

https://chnv.darg.gov.ua/_samoochishchennja_vodojm_0_0_0_909_1.html

4.      Чуб І. М. Мікробіологія і хімія води : конспект лекцій з дисципліни для студентів 1-2 курсів денної і заочної форм навчання галузі знань 19 − Архітектура та будівництво, спеціальності 192 – Будівництво та цивільна інженерія спеціалізація (освітня програма) «Гідротехніка» (Водні ресурси) / І .М. Чуб ; Харків. нац. ун-т міськ. госп-ва ім. О. М. Бекетова. – Харків : ХНУМГ ім. О. М. Бекетова, 2019. − 122 с.

5.      Як відбувається самоочищення природних вод. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://silverspring.com.ua/uk/advices/4-jak-vidbuvaetsja-samoochishhennja-prirodnih-vod

 

Мітрясова О.П., Ковальська О.І.,

Чорноморський національний університет імені Петра Могили,

Миколаїв, Україна

 

ВОДНА НЕБЕЗПЕКА МІСТА МИКОЛАЄВА ЗА УМОВ ВОЄННОГО ЧАСУ

 

Вплив збройних конфліктів на водні системи особливо актуальний для безпеки людини, оскільки вони можуть негативно позначитися на інших основних потребах, а саме забезпечення населення чистою водою, громадської охорони здоров'я та елементарні засоби гігієни і санітарії.

У зв’язку з російською агресією було пошкоджено водогін 12-го квітня 2022 року, який постачав воду з річки Дніпро на Херсонщині до Миколаєва. Миколаївська область має найменші показники щодо запасів питних підземних вод (близько 98 л на 1 людину на добу). Миколаїв залишився без сталої системи централізованого водопостачання. З часом було ухвалено рішення тимчасово підключитися до водозабору технічної води з Бузького лиману. Проте, показники якості води, яка подавалась до централізованої системи водопостачання Миколаєва з Бузького лиману, перевищують норми хлоридів, сульфатів, зважених речовин, жорсткості тощо.  Подавання води з лиману призводить до негативних наслідків. Великий вміст солей у воді призводить до швидкого руйнування самої системи водопостачання. Основними джерелами питного водопостачання міста за умов воєнного часу, були і поки залишаються: по-перше, свердловини, які знаходяться на території приватного сектору, деяких підприємств і установ; по-друге, привозна вода з інших міст; по-третє, бутильована вода [1; 2].

Мета дослідження полягала в дослідженні рівня водної небезпеки міста Миколаєва.

Для дослідження рівня водної небезпеки міста Миколаєва за період військового часу було розроблено оригінальну анкету (враховано досвід зарубіжних дослідників [3]), яка охоплювала запитання, спрямовані на визначення частоти ситуацій, пов’язаних із ризиком водокористування. Питання умовно поділялись на декілька груп:

·  режим водопостачання;

·  якість та кількість води для побутових потреб;

·  психологічний стан населення.

Рівень водної небезпеки визначався за відсотком відповідей «дуже часто», класифікацію рівнів подано у табл. 1.

Аналіз та узагальнення результатів дослідження щодо рівнів водної небезпеки міста Миколаєва упродовж 2022 року подано на рис. 1.

Таблиця 1

Рівні водної небезпеки

Рівні	Відсоток відповідей «дуже часто»
Високий	≥51%
Середній	30−50%
Низький	1%−29%
Відсутній	≤ 1%

 

Рис. 1. Рівень водної небезпеки міста Миколаєва під час військового часу.

 

Було проаналізовано кількість відповідей «дуже часто» по районам міста Миколаєва. Рис. 2. демонструє результати дослідження щодо рівня водної небезпеки по районах міста Миколаєва.

Рис. 2. Рівні водної небезпеки по районам міста Миколаєва

 

Отже, рівень водної небезпеки міста упродовж 2022 року склав близько 40%, що є достатньо високим показником і свідчить про значні ризики, пов’язані з водокористуванням. Центральний та Заводський райони мають найвищі рівні водної небезпеки. Одна з головних проблем, це постійні прориви в мережі, аварії, коли місцянам доводиться обмежувати свої потреби у воді. Потрібно зазначити, що 90% населення міста Миколаєва забезпечуються водою через систему централізованого водопостачання, близько 10% населення використовують децентралізоване водопостачання.

Для сталого водопостачання міста за умов збройних конфліктів, аварійних ситуацій є нагальна потреба у формуванні системи водного сервісу через збільшення джерел децентралізованого водопостачання, створенні резервного водосховища, як стратегічного запасу води міста. Також нагальною є просвітницька робота серед населення щодо заходів щодо водозбереження.

Література:

1.     Мітрясова О. П. Оцінювання стану водного об’єкту як умова попередження екологічного ризику / О. П. Мітрясова, А. М. Шибанова, Джумеля Е. А. // Збірник матеріалів І Міжнародної науково-практичної конференції  [«Подолання екологічних ризиків та загроз для довкілля в умовах надзвичайних ситуацій – 2022»], (Полтава – Львів, 26–27 травня 2022 року) / Полтава : НУПП, 2022. – С. 424–427.

2.     Мітрясова О. П. Екологічна якість вод Бузького лиману відповідно водної рамкової директиви / О.П. Мітрясова, В. М. Смирнов, А. Д.  Мац // Збірник тез XVІІ Міжнародної наукової конференції «Радіаційна і техногенно-екологічна безпека людини та довкілля: стан, шляхи і заходи покращення» [«Ольвійський форум – 2023: стратегії країн Причорноморського регіону в геополітичному просторі»] (м. Миколаїв, 15–18 червня 2023 р.) / Чорноморський національний університет імені Петра Могили. – Миколаїв : Вид-во ЧНУ ім. Петра Могили, 2023. С. 53–56.

3.     Water insecurity: An agenda for research and call to action for human biology [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://onlinelibrary.wiley.com/doi/abs/10.1002/ajhb.23345

Манушкіна Т. М., Черкашина Ю. В.

Миколаївський національний аграрний університет, м. Миколаїв, Україна

 

ВОДНІ ОБ’ЄКТИ МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Анотація. Миколаївська область розташована у басейнах річок Південний Буг (59,5%), Дніпро (23,5%) і річок Причорномор’я (17%). На території області знаходиться 7 лиманів і 978 озер. Підземні води отримали додаткове хімічне та бактеріологічне забруднення водоносних горизонтів внаслідок військових дій. Використання водних об’єктів в області здійснюється для задоволення потреб енергетики, питного водопостачання, зрошення та побутових потреб населення.

Миколаївська область займає площу 24,6 тис.км² і знаходиться у басейнах річок Південний Буг (59,5%), Дніпро (23,5%) і річок Причорномор’я (17%). В гідрологічному відношенні область відноситься до Причорноморського артезіанського басейну і частково в північній частині до Українського кристалічного масиву. Площі, зайняті водними об’єктами, становлять 182,44 тис. га (7,3 % території області), в тому числі під річками та струмками 19,8 тис. га; каналами, колекторами та канавами – 5,6 тис. га, озерами, замкнутими водоймами та лиманами – 90,1 тис. га, водосховищами, ставками та іншими штучними водоймами – 17,8 тис. га, болотами зайнято 21,1 тис. га, гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами – 5,6 тис. га та прибережно-захисними смугами – 28,1 тис. га. Довжина берегової смуги Чорного моря по Миколаївській області складає 59,3 км [1, 4].

Річки. В області налічується 120 великих, середніх та малих річок загальною довжиною в межах області 3609,34 км, в тому числі: річка Південний Буг (257 км в межах області), її притоки – середні річки: Кодима (59 км), Синюха (24 км), Чорний Ташлик (41 км), Чичиклея (86 км), Інгул (179 км), а також середні річки басейну річки Дніпро – р. Інгулець (96 км) з притокою р. Висунь (195 км) [1].

Лимани. На території області знаходиться Березанський, Бейкуський, Бузький, Дніпровсько-Бузький, Карабушський (західна та східна частина), Тилігульський та Сосицький лимани [1].

Озера. За даними Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області, станом на 01.01.2022 на території області обліковано 978 озер. Природні озера розподілені нерівномірно, переважна більшість зосереджена на Кінбурнському півострові – 969 озер, серед них найбільші озера – оз. Чернине (56,0 га) та Черепашине (186,0 га) [4]. Озеро Лі знаходиться у селі Прибужани Вознесенського району. Це одна з найбільших закритих водойм області, його ширина складає 600 м. Радонове озеро розташоване неподалік села Мигія Первомайського району. Воно утворилося на місці гранітного кар’єру, Глибина озера сягає 40 м. Береги озера мають кам’яні породи, що виступають назовні. Озеро є відомим туристичним об’єктом. Баластне озеро розташоване у селі Бузькому Вознесенського району, утворилося на місці піщаного кар’єру. Площа озера складає 2 га. У центрі озера є вузький півострів, який поділяє озеро на дві частини. Баластне озеро є не лише головною окрасою Вознесенського району, а ще й її головним джерелом питної води. Коли рівень води в озері падає, за рахунок падіння рівня підземних вод, у нього закачують воду з Південного Бугу [2].

Штучні водойми. До штучних водойм віднесено водосховища і ставки. Станом на 01.01.2022 в області налічується 45 водосховищ і 1100 ставків. До водосховищ об’ємом більше 10,0 млн м³ віднесено Ташлицьке водосховище (86,0 млн м³), Олександрівське (72,13 млн м³), Софіївське (36,0 млн м³), Щербанівське (15,7 млн м³), Степівське (13,88 млн м³) та Катеринівське (10,8 млн м³). Жовтневе водосховище з об’ємом 31,0 млн м³ внаслідок ремонтних робіт зпущено [4].

Підземні води. Основним джерелом забезпечення населення  Миколаївської області питною водою, як відомо, є підземні води, які добуваються на поверхню землі через свердловини або шахтні колодязі. За хімічним складом, підземним водам на території області, притаманне природне підвищення загальної жорсткості, вмісту хлоридів, сульфатів. З початку збройної агресії російської федерації проти України, внаслідок активних бойових дій, має місце додаткове забруднення водоносних горизонтів різними хімічними та бактеріологічними чинниками. На об’єктах водопостачання, обстежених Держпродспоживслужбою з початку 2023 року, 72,3% досліджених проб не відповідають вимогам ДСАнПіН2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» за санітарно-хімічними показниками та 20% – за мікробіологічними. У окремих населених пунктах області, в тому числі, в місті Миколаєві, фіксуються значні руйнування систем централізованого водопостачання, систем централізованого водопостачання, водопровідних споруд, шахтних колодязів [3].

Водні ресурси є важливим стратегічним ресурсом для соціального та економічного розвитку Миколаївської області. Для водного господарства області важливе значення мають ресурси поверхневих і підземних вод. Місцеві водні ресурси області дуже обмежені, забезпечення водою здійснюється, в основному, за рахунок притоку з інших регіонів області. За питомими показникам водних ресурсів (на одиницю площі і на одного мешканця) область займає одне із останніх місць серед областей України. В межах області питомі показники значно відрізняються. Використання водних об’єктів здійснюється для задоволення потреб енергетики, питного водопостачання, зрошення та побутових потреб населення [1, 4].

 

Література:

1.    Водні ресурси. Регіональний офіс водних ресурсів у Миколаївській області. URL: https://mk-vodres.davr.gov.ua

2.    Озера Миколаївської області. URL: https://mykolaiv.name/uk/eternal-2192-ozera-mykolayivskoyi-oblasti

3.    Пункт розливу питної води, як джерело якісної та безпечної питної води. Головне Управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області. URL:  https://dpssmk.gov.ua/punkt-rozlyvu-pytnoi-vody-iak-dzherelo-iakisnoi-ta-bezpechnoi-pytnoi-vody/

4.    Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Миколаївській області у 2022 році. URL: https://ecolog.mk.gov.ua/ua/ecoreports/regonalreport/

 

ХVI Миколаївські міські відкриті екологічні читання
«Збережемо для нащадків»

під патронатом Миколаївського міського голови

за підтримки управління екології та природних ресурсів

Миколаївської обласної військової адміністрації та

департаменту житлово-комунального господарства

Миколаївської міської ради

 

Тема 2023 року: «Водні ресурси Миколаївського регіону:

стан, загрози, перспективи розвитку»

 

Дата проведення – 24 листопада 2023 р.

Формат проведення – змішаний.

Організатори:

●    Центральна міська бібліотека ім. М.Л. Кропивницького м. Миколаєва, Центр екологічної інформації та культури бібліотеки-філії № 2

●    Благодійний фонд МЕТА «Від спільного бачення – до спільних дій»

●    Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної військової адміністрації

●    Відділ екології департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради

 

Питання для доповідей та обговорень

Ресурси

1. Водні ресурси Миколаєва та Миколаївської області: поверхневі та підземні води.

2. Вода – регулятор клімату.

3. Прісна вода. Способи вирішення проблеми дефіциту води.

4. Хімічні та санітарно-бактеріологічні показники якості води в регіоні.

Використання

1. Міське водопостачання. Вода з поверхневих та підземних джерел, інші джерела водопостачання.

2. Методи очищення питної води. Технологічні процеси і установки. Якість питної води, відповідність встановленим нормам. Економія питної води.

3. Система міської каналізації. Методи очищення стічних вод. Будівництво та реконструкція очисних споруд для побутових та промислових стічних вод. Нові технології.

4. Історія розвитку водопостачання і каналізації в місті. Миколаївські катакомби. Фонтани.

5. Використання води в промисловості, сільському та комунальному господарстві.
6. Транспортний аспект водних ресурсів. Мости. Порти.

7. Водні види спорту в місті. Водний туризм.

8. Рекреаційні зони Миколаївщини. Міські пляжі.

Екологічні проблеми водних ресурсів

1. Проблеми морських вод, річок, озер, водосховищ, ставків на території Миколаївщини.

2. Самоочищення водойм. Їх фізичні, хімічні та біологічні фактори.
3. Забруднення водойм промисловими, господарсько-побутовими скидами та поверхневим стоком.

4. Виснаження і забруднення підземних вод Миколаєва. Джерела забруднення. Якість підземних вод.

5. Шкода, заподіяна водним ресурсам у результаті господарської діяльності людини. Забруднення води в сільському господарстві відходами тваринницьких комплексів, хімічними засобами захисту рослин та добривами, розміщення відходів в прибережних зонах, розорювання земель, знищення рослинності на узбережжі водойм тощо.

6. Антропогенні фактори, пов'язані з проведенням гідротехнічних заходів. Зміна гідрологічного режиму річок за рахунок зарегульованості, знищення лісів, осушення боліт, промислової та житлової забудов.

7. Забруднення води внаслідок військових дій. Наслідки екокатастрофи через руйнування Каховської ГЕС.

8. Природні фактори: повені, зливи, маловодність.

Управління, охорона та регулювання використання

водних ресурсів Миколаєва та Миколаївської області

1. Законодавче забезпечення охорони і використання підземних та поверхневих вод.

2. Реалізація цільових програм з охорони, збереження та збалансованого використання водних ресурсів. Виконання міської програми «Доступна вода» у Миколаєві.

3. Водопостачання та водна безпека у контексті російської агресії в Україні.

4. Участь у здійсненні міжнародних програм моніторингу та регулювання якості води.

5. Розробка стратегій щодо екологічно безпечного управління запасами прісної води, прибережними екосистемами та збереження біологічного різноманіття.

6. Моніторинг водних ресурсів. Застосування критеріїв якості води щодо всіх видів водойм (поверхневі і підземні води).

7. Мінімізування і економія витрат води в побутових і промислових цілях, в сільському господарстві.

Додаткові теми

1. Водні аспекти природо-заповідних об’єктів та територій природоохоронного фонду Миколаївської області.

2. Екологічна освіта та виховання екологічної культури населення щодо збереження та збалансованого використання водних ресурсів.

3. Видатний миколаївський вчений, ботанік, природоохоронець О.А. Яната (до 135-річчя від дня народження).

 

До участі в конференції запрошуються представники природоохоронних організацій, закладів, установ; органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування; суб'єктів господарської діяльності; закладів культури та освіти; організацій громадянського суспільства; науковці, студенти, школярі, краєзнавці тощо. Можлива участь з доповіддю або без доповіді.

 

Для участі в конференції необхідно до 20 листопада 2023 р. заповнити реєстраційну форму за посиланням https://forms.gle/gcgvtjnw3k9eQKfo9.

 

Про місце проведення конференції та додаткових заходів, передбачених за програмою, буде повідомлено зареєстрованим учасникам.

 

Організатори формують програму конференції, виходячи з актуальності тез доповідей та загального часу проведення заходу. Доповіді – до 15 хв. Тези доповідей та презентації будуть викладені в загальному доступі. За результатами конференції планується публікація збірника тез.

 

Вимоги до тез доповідей: формат А4, гарнітура – Times New Roman: кегль – 12; інтервал – 1,5; обсяг – до 3 сторінок. На початку кожної статті вказується прізвище та ініціали автора (авторів), назва організації, місто, назва доповіді, анотація (до чотирьох речень). У статтях обов’язкове посилання в квадратних дужках на джерела, які вказуються після слова «Література», за порядком посилань на них у тексті або за абеткою. Публікація матеріалів безкоштовна.

 

Тези доповідей надсилати до 13 листопада 2023 р. на електронну адресу ecoreading.myk2022@gmail.com.

 

Додаткова інформація за тел.:  0955657071 – Любов Варюхіна, 0974491861 – Марина Романенко, 0958723268 – Ірина Чернова.

 

Слідкуйте за новинами у фейсбуку #миколаївськіекочитання

 

 

 

Пароль до електронної пошти та гугл-диску Екочитань:
пошта - ecoreading.myk2022@gmail.com

пароль ecoreading