Кінець навчального року — напружений період для всіх. Вчителі мають виставити оцінки, а діти часто не згодні або не задоволені ними. Як вчителю витримати тиск учнів? Як коментувати навчальні результати і не переходити межу професійної етики? Власними порадами ділиться вчителька української мови та літератури Новопечерської школи Діана Мельникова.

Стійкість до маніпуляцій і тиску

Маніпуляції і тиск із боку учнів — один з найбільших викликів для вчителя. Оцінки та цифри в колонках журналу досі залишаються найпотужнішим мотиватором для дітей. Тож нерідко вони полюбляють «вибивати» оцінки з учителів або випрошувати їх. Підвищений тон або скиглення, непереборне бажання довести свою правоту — усе це просто забирає життєві сили в розгубленого вчителя, який не очікує потужного напору. А якщо таких учнів багато, то найлегший спосіб зберегти своє ментальне здоров’я — здатися або бути на крок попереду. Іншими словами, не ставити оцінок, через які учні прийдуть до вас з’ясовувати стосунки. Впізнаєте фрази: «А в іншого вчителя були кращі оцінки!», «А в другій групі…», «Ну ми ж старалися! Чого ви погані оцінки ставите?» Їх неприємно чути. Але, на мою думку, варто проявити принциповість і пригадати: чого ми вчимо дітей, які цілі ставимо. А далі терпляче пояснювати й мотивувати учнів звертати увагу не лише на бали, а насамперед на результат: що я тепер вмію і знаю? Як можу застосувати ці нові знання? У яких ситуаціях мені можуть знадобитися ці навички?

Звісно, бувають ситуації, коли варто піти на поступки, але для такого випадку мають бути підстави. Перманентна здача позицій учителем нічого не навчить дітей та не дасть корисних життєвих навичок. Утім, завжди треба пам’ятати, що перед вами — дитина, особистість, що формується, а не рівня дорослому, тому діалог має бути конструктивним, аргументованим. Навіть якщо учень намагається «взяти штурмом» учителя. Ось приклади:

https://osvitoria.media/news/u-nastupnomu-navchalnomu-rotsi-shkoly-ne-planuyut-zakryvaty-pid-chas-karantynu-golovnyj-sanlikar/